Чи варто жити у хай щасливій, але омані? Певне у роздумах над цим питанням і вийшов сценарій коміксу «Відьмак. Тьмяні спогади» з-під пера Бартоша Штибора. Це історія, що має більше паралелей з реальністю, ніж очікуєш. І від того вона з біса паскудно працює як спосіб втечі від неї. Незвично для серії похмурий і з завершенням яке вкрай складно прийняти після стількох років нашої з вами боротьби, «Тьмяні спогади» залишає по собі гіркий післясмак роздумів на тему «Хіба воно того варте?»

Потреба у відьмацькому ремеслі стрімко падає. Усе менш химерних створінь чигає полями й передмістями у пошуках поживи, дошкуляючи тутешнім мешканцям. У пошуках заробітку, Геральт мандрує Повіссом і якоїсь миті зневірюється до того, що пристає на пропозицію місцевого рибалки скласти тому компанію за його ремеслом. Втім, цей тандем протримався недовго, адже уже на ранок відьмацька робота сама знаходить сивокосого фаворита чаклунок. Зібравшись похапцем, рубака рушає робити свою роботу і ще не здогадується скільки проблем породить це його рішення.

– Я чула, що відьмакам зараз нелегко.
– Як завжди. Як і жінкам при владі.

Уже за десяток сторінок нам розкажуть, що ця робота вважай що безкінченна. У обмін на штучно стабілізований рай, жителі містечка погодилися жити у підтримуваній місцевим чаклуном ілюзії. Діду уже давно не допомагають таблетки, тож разом з наїдками та сприятливою погодою, той породжує жахи зі своїх дитячих спогадів. А уже ті потроху підʼїдають тутешніх дітей, поки чаклун ховається від усіх у себе у вежі. Замість шукати корінь проблеми, місцеві жителі та їхня мер воліють знешкоджувати наслідки. Ото й наймають відьмака у надії, що той щоночі битиме погань. І коли Геральт пропонує прибрати пенсійне нещастя, то йому відмовляють. Адже не хочуть позбавлятися якої-не-якої стабільності.

Слабкодухий народ що не хоче розбиратися у першопричинах своїх проблем, ментально скалічений дід на таблетках у вежі, люд якому все по барабану поки є що їсти та вдавана стабільність. Десь я це вже бачив.

Спостерігаючи за цим фестивалем божевілля, Геральт й сам не знає що йому робити. Адже з одного боку перед ним джерело безкінечної роботи у світі, де йому майже не залишилося місця. А з іншого шлях наперекір власним принципам та протидія своєму я. Ось довкола цих моральних поневірянь й побудовані «Тьмяні спогади». У погані за щасливим «колись», тутешні герої гублять себе й вдають мовби усе гаразд.

Люди не хочуть знати правду. Люди люблять ілюзії. Їм добре з ними. Як і тобі.

У «Тьмʼяних спогадах» Бартош Штибор не раз хитро підловлює читача підміною оповідача. Демонструючи цим те, що Геральт не сильно й різниться від інших героїв оповіді. Подекуди навіть доводиться вертатися на кілька сторінок назад, щоб проглянути весь ланцюжок баблів і переконатися наскільки вдало усе зібрано докупи. Вміння вдало розставити рушниці, аби ті стріляли у потрібний момент, властиве усім авторам серії коміксів про «Відьмака». Але саме «Тьмʼяні спогади» вирізняться тим, що розвішують подекуди дві-три пухкалки і залишають думати яка ж спрацює цього разу.

Візуальна складова «Тьмʼяних спогадів» за першим знайомством мене засмутила, та уже переглядаючи комікс я здивувався своїм першим враженням. Загалом серія помітно змінюється від історії до історії, за винятком перших двох частин, які малював Джо Куеріо. І робота Амада Міра не стала винятком. Вона підкреслює похмурість історії і вирізняється густими тінями, однотонними фонами та гострими контурами. Загалом вийшло гарно.

Українське видання коміксу «Відьмак. Тьмяні спогади» вийшло уже у традиційному розмірі, але на цей раз обрамлене у палітурку, на противагу мʼяким минулим частинам. Разом з ним видавництво Vovkulaka оголосило про додрук перших томів серії та те, що вони також отримають на цей раз палітурки. Я не розділяю прагнення спільноти до виключно палітурчатих видань, але схильний вважати що саме серія коміксів про Геральта варта такого формту. Тож вдячний видавця за цей вибір. Переклад вдався. Його, уже традиційно для серії, виконав Микита Янюк, але серед інших причетних можна знайти вкрай знайоме відвідувачам порталу імʼя. І це приємно.

«Відьмак. Тьмяні спогади» це робота, що старанно навертала мене в сумні роздуми, даючи регулярно привід посміхнутися від вдалих паралелей та усвідомлення як вміло автор водить мене за носа. Актуальна і хитра у своїх засобах, вона активно пропрацьовує елемент непотрібності Геральта у сучасному йому світі, який у інших роботах слугував радше фоновим елементом. Адже робота відьмаку завжди незвичним чином знаходилася. І хоч мені більше до смаку формат веселої пригоди з «Прокляття воронів», «Тьмяні спогади» однозначно вартують знайомства.

Придбати комікс «Відьмак. Тьмяні спогади» можна за цим посиланням. А дізнатися плани видавництва Vovkulaka на 2023 рік за цим посиланням.